Ювілейний концерт “Вікторії-25!”
Якщо живопис – це «неповторний дотик до душі», то танець – це живопис у русі. Як ще можна без слів, легким порухом, викликати непідробні емоції, сміх чи сльози? Лише танцюристам відома відповідь на це одвічне питання…
І вже 25 квітня, до Міжнародного дню танцю, у кропивничан була можливість доторкнутися до таємної хореографічної містерії – відвідати вернісаж творчих робіт. Саме у цей день в обласній філармонії відбувся ювілейний концерт Зразкового художнього колективу хореографічного ансамблю «Вікторія»! 25-річний ювілей святкували гучно і радісно.
Концерт пройшов у теплій та невимушеній атмосфері. Слова подяки та побажань – невід’ємний атрибут кожного Дня Народження, навіть якщо це народження колективу! Вітальні слова юним танцівникам та їхньому керівникові, кавалеру срібної відзнаки «За заслуги», члену національної хореографічної спілки України, керівнику-методисту Вікторії Кохно лунали від Народного депутату України Костянтина Яриніча, депутата міської ради Вадима Дриги та від Народного артисту України голови обласного осередку хореографічної спілки України Професора Анатолія Короткова.
Під час урочистостей привітала колектив і начальник управління освіти Лариса Давидівна Костенко, у свою чергу вона нагородила ансамбль почесною грамотою міської ради та виконавчого комітету міста Кропивницького. Грамотами управління освіти міської ради нагородили керівника та засновника колективу Вікторію Кохно, а також балетмейстера-хореографа Вероніку Гладун. Подяками управління освіти були нагороджені акомпаніатор Марина Лоївська, костюмер-реквізитор Ірина Гірієнко, а також вихованці старшої групи ансамблю.
Прозвучало багато теплих слів і від директора навчально-виховного об`єднання №16 – ДЮЦ «Лідер» Міщенко Марії Григорівни, на базі якої і функціонує колектив «Вікторія», від завідуючої науково-методичною лабораторією виховної роботи Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського Юлії Міцай та від керівників творчого об’єднання «Сузір’я зразкових». 
Також до привітань долучився Ключар ставропігійного храму міста Олександрії протоієрей Дмитрій Литвинов, який був уповноважений вручити колективу та його керівникам Архієрейські подяки за створення спільного проекту Митрополичої ялинки театралізованого дійства “Попелюшка”.
Окрім особистих поздоровлень, глядачі побачили відео листівку – привітання від людини, яка фізично не змогла бути присутня на концерті, але всім серцем і душею була у залі. Так, дистанційно, привітала з ювілеєм колишній акомпаніатор Олена Капінус з Канади. Найщиріші вітання надійшли від вдячних батьків дітей, які подарували справжній український коровай.
Сам концерт складався з двох блоків: народної та сучасної хореографії. Колектив продемонстрував багато прем’єрних номерів. У першому блоці діти створили істинно народний дух: музикою, костюмами та постановками в цілому. Друга частина уже різнилася за стилістикою та баченням танцю взагалі. Як то кажуть, «все тече, все змінюється», тож зміни торкаються і хореографічного мистецтва. Танцівники відкриті для нових стилів, течій, постановок, для вивчення нової лексики. Хореографія 2 блоку вирізнялася емоційним запалом, зворушливістю, чуттєвістю та енергійністю. Не знайшлося у залі глядачів, яких не зворушили до сліз композиції «Крик Землі», «Мама», «До останнього подиху», «Нас хтось тримає на землі», в яких закладені глибокі душевні та соціальні проблеми. Великою несподіванкою для глядача були вокальні номери від керівників хореографічного ансамблю: відтак «Шепіт гір», «Ты же лучше меня» та гімн колективу «Вікторія» лунали від дружнього колективу співробітників ансамблю. Не змогли залишитися осторонь і випускники ансамблю, продемонструвавши майстер-клас для молодшого покоління у хореографічній композиції «Секундомір».
Танцювальні номери органічно доповнював ювілейний відеоряд: відеоролики, які фіксують найвизначніші події в історії колективу. Згадали у цей день багато чого: від історії створення колективу, участі у легендарному «Майдансі», що подарував нам статус Танцювальної столиці, до подорожей теренами України, під час яких ансамбль згуртовувався, набирався досвіду та натхнення для нових постановок. Згадали про участь ансамблю у рок-опері «Ave Mozart» на базі КДПУ ім.В.Винниченка, а також про Challenge-проект творчого об’єднання «Сузір’я зразкових» «Танцюємо з батьками».
25 років – це багато, чи мало?.. З одного боку, колектив уже сформувався та зміцнився, випускники приводять на танці своїх дітей, перетворюючи це на справжню сімейну традицію. Зібрано багато нагород, і світлини у фотоальбомах навіюють приємні спогади… З іншого боку, 25 років – це новий етап, коли починаються змінюватися стилі, костюми, музика. Але лише одне залишається незмінним – любов до танцю та вірність своїй справі. 
Вероніка Гладун
